ШЕРЕ́НГА, и, жін.
1. Група людей, вишикуваних в один ряд і повернених обличчями в один бік (перев. про військових); стрій. Затаївши подих, ловлячи кожне слово Щорса, стояли шеренги бійців (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 199); Капітан Скаржинський обійшов мовчазну шеренгу солдатів (Олесь Донченко, III, 1956, 117); Максим Перчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Рибак; Час, 1960, 8); * У порівняннях. Дивлячись на рівну, наче шеренга казкового війська, лаву дерев, Таубенфельд відчув у душі неприємний холодок (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 174);
// Ряд кого-небудь, хто в такий спосіб рухається, виконує якусь роботу тощо. Коли на спортивнім параді проходять шеренги колон, я згадую бій в Сталінграді і славний морський батальйон (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 47); Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 209);
// Ряд, одна лінія якихось предметів. А там, за шеренгами придорожніх тополь, у сивій осінній далечі знову вставали Альпи (Олесь Гончар, III, 1959, 167); Старенькі олеографії на міфологічні теми на стінах, швейцарський годинник в темному кутку кімнати, на полицях, за склом, рівні шеренги книжок (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 171); «Червоний екскаватор» переживає другу молодість. Хто був на його подвір’ї років десять тому, не впізнає ні цехів, ні виробів. Шеренги землерийних машин вишикувалися вздовж алеї каштанів (Вечірній Київ, 27.IX 1969, 1).
Вишиковуватися (шикуватися, вишикуватися, ставати, стати і т. ін.) в шеренгу (шеренгами і т. ін.): а) ставати, розміщуватися в ряд або рядами. Всі школярі рівними шеренгами вишикувалися на шкільному подвір’ї (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 28); Солдати швидко одягались, вибігали на подвір’я, шикувались у дві довгі шеренги (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 71); — А ну, Арсене, в тебе голос гучний, скомандуй усім в одну шеренгу стати і по порядку номерів розрахуватись (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 63); б) бути розміщеним, побудованим, поставленим і т. ін. в один ряд або рядами. Ці присадкуваті широкі циліндри двома довгими шеренгами вишикувались удовж під’їзних колій (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 298); Книжки стояли строгими шеренгами на полицях уздовж стін (Олесь Донченко, III, 1956, 46).
2. перен. Група людей, об’єднаних спільністю інтересів, спільною діяльністю, метою і т. ін. Дівчина оступилась, потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її, щоб учениця знову відчула себе в товариській шерензі (Олесь Донченко, V, 1957, 483); Усвідомлюючи всю гостроту і складність боротьби капіталістичного світу із світом соціалістичним, Гр. Епік підкреслює думку про відповідальність письменника, про його місце в бойових шеренгах (Радянське літературознавство, 4, 1958, 8).
♦ Бути (іти, крокувати, перебувати і т. ін.) в одній шерензі з ким — належати до однієї когорти, займати однакові позиції з кимсь. Панас Мирний у питаннях естетики, етики та вибору тем ішов в одній шерензі з російськими демократами (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 70).