ШЕ́ПІТНИЙ, а, е.
1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 254).
2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев. про звуки, вимову). Шепітні голосні.. вимовляються без участі голосу (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 34); Коли беззвучне і шепітне промовляння буде освоєне, промовляйте вголос, стежачи за дзвінкістю голосу (Художнє читання.., 1955, 57).