ШЕ́НКЕЛЬ, я, чол. Внутрішня, звернена до коня частина ноги від коліна до щиколотки, якою вершник управляє конем. Турок наче вріс в коня. Стиснув шенкелями (Юрій Яновський, IV, 1959, 69).
Давати шенкелі; Брати (узяти) в шенкелі — дуже стискати боки коня шенкелями. Веди коня свого згори, Чи в шенкеля [шенкелі] бери — Ще будуть ранки й вечори Щасливої пори (Леонід Первомайський, I, 1958, 111).
ШЕНКЕЛЬ
Тлумачення слова