ШЕМЕНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Зачепити, ударити, вбити. То товариш до товариша словами промовляє, Филоненка-полковника кляне-проклинає: «Бодай те[бе] перша куля не минула. Гостра шабля шеменула!» (Українські народні думи.., 1955, 315); Натирав [Савка] круту, налиту кров’ю потилицю, топчучись навпроти діда, клишоногий, присадкуватий, в’язистий, як бичок-бузівок. Ось-ось, здається, шемене діда головою під бік (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 40).
ШЕМЕНУТИ
Тлумачення слова