ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга. Але ж і тут пригодонька мала — І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла, І над звичай далеко мріють хвилі… (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 200); Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125); Звідси, просто внизу під кручею, добре видно було.. жовті, вже опушені сіруватою хмарою котиків шелюги протилежного берега (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 239).
ШЕЛЮГИ
Тлумачення слова