ШЕЛЬМУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.).
2. Виражати осуд; паплюжити. Випущене повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало арсенальців, обзиваючи їх «зрадниками неньки України» (Яків Качура, II, 1958, 256);
// Таврувати кого-небудь ганьбою, звинувачуючи у нечесному поводженні. — Перед тим, як шельмувати когось, треба глибше вивчити людину, знати, чим вона живе (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 125).