ШЕЛЕСТУ́Н, а, чол., розм. Той, хто видає шелест (у 1 знач.). Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: — Ану, голубчику, ще, ще дихни! Бач, братіку, які ми повдавались Веселії Шелестуни (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 83);
// Про безголосу чи з тихим голосом людину. В останні роки з’явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літературна Україна, 17.XII 1968, 4).
ШЕЛЕСТУН
Тлумачення слова