ШЕЛЕП 1, виг.
1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння і т. ін.
2. розм. Уживається як присудок за знач. шелепнути 2. Шелеп щастя в хату! (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 32).
ШЕЛЕП 2, у, діал. Шум;
// Шарудіння.