ЩИТОНО́СЕЦЬ, сця, чол., іст. Воїн, озброєний щитом (у 1 знач.). Головною силою ассірійського війська була піхота. Вона складалася із списоносців, тобто воїнів, озброєних списом, стрільців з лука та пращі і щитоносців (Історія стародавнього світу, 1957, 41);
// Те саме, що зброєносець 1.
ЩИТОНОСЕЦЬ
Тлумачення слова