ЩИПНУТИ

ЩИПНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до щипати. Далі вже що день, вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха… (Марко Вовчок, I, 1955, 108); Різкий вітрець щипнув обличчя… Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч… (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 158); «Прощайте, хлопці — тепер уже я не ваш!» — подумав Грицько, і легенький смуток щипнув його за серце (Степан Васильченко, I, 1959, 162); — Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш, на роботу! — казали йому земляки-селяни.. — Гляди лиш, щоб очкур не урвався, — хто-небудь щипне (Панас Мирний, II, 1954, 77).