ЩИГОЛЬ 1, гля, чол. Невеликий співочий птах родини в’юркових, який має яскраве строкате оперення. Ми збирали насіння різних трав для канарків та щиглів (Іван Франко, IV, 1950, 209); Листяний ліс зараз сповнений пташиного співу. Іволги змагаються з щиглями (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 391).
ЩИГОЛЬ 2, гля, чол., розм. Різкий удар пальцем (перев. середнім або вказівним), зігнутим за допомогою великого пальця. Хлопець був проти них [канцеляристів] безправний, оголений, відкритий для всіх щиглів та запотиличників, що вважались в економії жартами і що ранили його в саму душу (Олесь Гончар, I, 1959, 169); Юркові.., що кумедно морщив лоб. намагаючись розсмішити, Сергій дав щигля і вийшов у коридор (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 107).