ЩУРЯЧИЙ 1, а, е. Прикм. до щур1; // Такий, як у щурів. — Я вуса ці викохую аж тридцять год. — Оці?! — захихотіла шинкарочка. — Оці щурячі хвостики?(Олександр Ільченко, Козацькому роду… 1958, 505).
ЩУРЯЧИЙ 2, а, е. Прикм. до щур2; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах(Словник Грінченка).