ЩОСИЛИ

ЩОСИЛИ, присл. Докладаючи всіх зусиль, старання; що є сили, з усієї сили. Батько Ант прицілився кудись у темряву, щосили натягнув тятиву (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 19); У думці він знову був зараз у Бондаренковій хаті. Щосили напружуючи пам’ять, перебирав усі балачки, де згадувалось будь-що про Орину (Андрій Головко, II, 1957, 556); Двері розчинилися навстіж, і Микола Максимович втягнув за комір Мечика, який щосили пручався (Олесь Донченко, V, 1957, 372);
//  Дуже швидко, поспішно. Човник танцював на хвилях, Гаркавий гнав його щосили до правого берега (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 61); Зірвавшись з місця, він щосили побіг місячним провулком униз (Олесь Донченко, II, 1956, 498);
//  Дуже голосно, гучно. Черниш, повторюючи команди на вогневій, кричав щосили, але обслуги, хоч були поряд, ледве чули його за суцільним гуркотом (Олесь Гончар, III, 1959, 41); Раптом морений Чубенків кінь заіржав щосили (Юрій Яновський, II, 1958, 217);
//  Дуже уважно, пильно. Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха щосили (Іван Франко, I, 1955, 162).