ЩОСЬ 1, чогось, займ. неознач.
1. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що. Ніде не було чути навіть найменшого шелесту. Тільки перегодя щось ніби бовтнуло в болоті, неначе скинулась риба в плесі або плигнула у воду жаба (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 196); В клекоті голосів годі щось уторопати (Андрій Головко, II, 1957, 185); Йонька прокинувся, ще чорти й навкулачки не билися. Шваркотів люлькою на всю хату, зазираючи то під піч, то під лаву і пильно чогось шукаючи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 223); Гості помітили, що дівчинка чимось збентежена (Микола Трублаїні, II, 1955, 225);
// Що-небудь не до кінця визначене, поки що не розгадане. «Це якась чарівниця. Чимсь вона мене чарує, коли я не можу одвести од неї очей», — подумав Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 105); Горпина стала помічати, що з Петром робиться недобре щось (Борис Грінченко, I, 1963, 253); Нічого не говорила й вона, але чула, як в цій мовчанці народжувалось щось тривожне й велике (Михайло Стельмах, I, 1962, 526);
// Яка-небудь справа, якесь заняття. Семен міркував, як би йому звіритись громаді.., як би підбити громаду, щоб вона щось робила, не чекала, згорнувши руки, лихої години… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112);
// розм. Невідомо хто, якийсь невідомий; хтось. Був один цар, котрий мав у своїм дворі золоту грушу. Але він з неї користі не мав, бо врожай з груші щось крало (Казки Буковини, 1968, 200); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Не вспів Чіпка підняти голову, коли чує, щось гукає: — Галю!.. Галю!.. Галю!.. (Панас Мирний, I, 1949, 167); Щось тихо застогнало поміж деревами (Михайло Стельмах, I, 1962, 263);
// Що-небудь особливе, властиве кому-, чому-небудь. Щось розбишацьке, хиже блиснуло в його очах і.. пронизало Гризельдине серце (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 73); У всіх її рухах появилося щось черниче (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266); Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси (Михайло Стельмах, I, 1962, 520).
♦ Мати за щось див. мати 2; [Тут] щось не так (не те) — що-небудь неясне, незрозуміле. Що то є любов? Багато про неї і пишуть у книжках, і розказують, та бачиться мені, що усе щось не так (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 306); Тут щось не так. Не з добрим наміром з’явився цей Шабанов (Олександр Довженко, I, 1958, 118); — Я бачу — ти сьогодні весь пашиш, весь цвітеш. Тут щось не те, друже!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 231); Через щось (віщось) див. через; Чимсь жити — жити, існувати на які-небудь засоби, кошти. — Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити й дітей готувати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 276); Щось [велике] в лісі здохло див. ліс; Щось інше див. інший; Щось на зразок чого — приблизно таке, як що-небудь, подібне до чого-небудь. Савка зробив середнім пальцем розчепіреної руки щось на зразок вісімки або великого скрипичного ключа (Олександр Довженко, I, 1958, 199).
2. Незначна або якась частина, кількість чого-небудь. Попрощались молодята, пішов Михайло чумакувати.. «Запрацюю щось, підможуся та візьму-таки Наталю» (Марко Вовчок, I, 1955, 96); Щось у сумках у нас ізнайшлося, повечеряли ми усі четверо. Хоч і скупо, а все підкріпилися (Гнат Хоткевич, I, 1966, 169); — Ми дурно не хочемо: щось відробимо… (Михайло Стельмах, I, 1962, 310).
ЩОСЬ 2, присл., розм.
1. Невідомо з якої причини, неясно чому; чомусь. Чую я — не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає (Марко Вовчок, I, 1955, 74); Вставай, товаришу, світа! Осінній день перейде швидко… Вчорашня праця нас пита, Хоч заробітку щось не видко (Павло Грабовський, I, 1959, 194); — Я, мабуть, не доспав, — каже Матня, — бо голова щось болить (Панас Мирний, II, 1954, 175).
2. Ніби, немов, здається. — Сицилія [Сіцілія], земля багата, Вона мені щось по знаку. Дмухнім лиш, братця, ми до неї (Іван Котляревський, I, 1952, 88); — А хто ж то Світайло? Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла, — сказав Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 101); [Орися:] А знаєш, голубко, я помітила, що він щось стріля на Мар’яну (Степан Васильченко, III, 1960, 30); — На пост? — Каленик смачно позіхнув. — А котра зараз година? Хіба ти своє вже відстояв? — Уже відстояв. — Щось дуже швидко… (Олесь Гончар, III, 1959, 311);
// Почасти, в якійсь мірі. [Перший:] Щось потемніло наче? [Другий:] Вже ж бо вечір (Леся Українка, I, 1951, 456).
3. у знач. прийм. При назвах міри вживається на позначення приблизної кількості; близько. Се Настя Гриценко.. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка, III, 1952, 582).
Щось із (з, зо)… — уживається на позначення приблизної кількості чого-небудь у знач. прийм. близько. Се, як випродав пшеницю та зосталось щось із мірку, то й ув’язавсь якийсь навіжений крамар: заміняймось та заміняймось (Марко Вовчок, I, 1955, 57); Леваду, скот, поле — все Яків поділив порівну і сказав, що хоч, те й бери. Параска щось з місяць вибирала (Панас Мирний, IV, 1955, 54); Бідолашна щось зо два місяці носила синяки на тілі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 250); В просторій кімнаті стояло щось із п’ятнадцять столиків (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 64).