ЩОМОГА, присл. Скільки можна; по можливості. Вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати; черниці, які милостиві, здарували їй щомога (Марко Вовчок, I, 1955, 233);
// З усієї сили, щосили. Хлопці деруть щомога, а Явдоха своє: — І ви кажете: та бийте окаянную ханаанку, і я кажу (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 185); Щомога став батько коня з ляку гнати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 385);
// Дуже швидко, поспішно. Ну, чухрай же й ти, Гулаче, У Харків щомога, Там з дітками жінка плаче, — Жде тебе небога! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 170).
ЩОМОГА
Тлумачення слова