ЩОГЛОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до щогла. На щоглах світили щоглові вогні (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 96); У стапельному цеху новатори.. механізували правку трубчастих конструкцій щоглових пристроїв (Наука і життя, 2, 1957, 18);
// Признач. для виготовлення щогл. Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, пиляли дошки, стругали колоддя, палі для мостів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 304); Ліс навколо був високий, щогловий (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 124).
2. мор. Який відбуває службу, вахту на щоглі. Щогловий матрос;
// у знач. ім. щогловий, вого, чол. Матрос, який відбуває службу на щоглі.