ЩОДАЛІ, присл.
1. З бігом часу; дедалі. Щодалі все більше людей прибувало, Виходили з кожної хати (Леся Українка, I, 1951, 345); Життя стає щодалі гірше В тяжких кайданах чужини (Павло Грабовський, I, 1959, 164); На сході щодалі розгорялося, наче за горою хтось розпалив велике багаття і воно кидало полум’я на рожеве небо (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 61); Спершу Дорошенко слухав досить байдуже, не одриваючись од роботи, зрідка весело докидаючи в Павлушину мову якесь слово чи запитання. Але щодалі — все повільніше ходив його пензель по полотну (Андрій Головко, II, 1957, 273).
2. із збільшенням відстані; все далі, чим далі. Ліси щодалі все рідшали та рідшали (Панас Мирний, II, 1954, 120); Степ щодалі ставав чарівнішим (Олександр Довженко, I, 1958, 226).