ЩІМКИ́Й, а, е. Який завдає щему, щемить. Вулиці були повні щімкої тривоги (Степан Тудор, Народження, 1941, 116); Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 61).
ЩІМКИЙ
Тлумачення слова