ЩІЛИ́ННИЙ, а, е.
1. Який має щілину, щілини. Щілинна лампа; Щілинний диск;
// Який проходить, проникає крізь щілину;
// Який є щілиною. Коли вода витікає не з водовмісної верстви, а з щілин водонепроникних порід, — такі джерела називаються щілинними джерелами (Курс загальної геології, 1947, 127).
2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний. При творенні приголосного в якій-небудь частині мовного апарату може виникати щілина, тоді повітря проходить крізь неї з більшим або меншим шумом тертя. Приголосні, утворювані таким способом, називаються щілинними, або фрикативними (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 133).