ЩІЛЬНИК

ЩІЛЬНИК, а, чол. Те саме, що стільник 1. Жінка кинулась до комори, принесла щільник липового меду, достала хліба й солі, накришила сала (Нечуй-Левицький, I, 1956, 413);  * Образно. По краях картоплі наливались, розцвітали соняшники: жовті пелюсточки обрамляють живі щільники, залиті молочком у сірих зернятках (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 318); Стоять, а біля них збилася жаркою купою отара, збилася густо, в щільник (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5);  * У порівняннях. Палахкотіли сухі березові дрова у великій голландській печі, навколо якої, як щільники, ліпилися всі три кімнатки (Леонід Первомайський. Атака.., 1946, 49); Люди, сперечаючись, тісним чорним щільником сунуть до розправи (Михайло Стельмах, I, 1962, 364).