ЩІ́ЛКА, и, жін., рідко.
1. Те саме, що щілинка. Карпо Петрович скоса поглянув на щілку в дверях, звідки пробивалося світло, і тепер тільки почув дзвінкий хлоп ячий голос (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367).
2. заст. Рядок у тексті. Не все я тобі сказала, що хотілось і що слід було, та вже надія на літо і на твою умілість чути межи словами і читати межи щілками (Леся Українка, V, 1956, 240).