ЩІ́ЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до щока 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Панас Мирний, I, 1949, 341); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Іван Микитенко, I, 1957, 299); * Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічкц тюльпана (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 273).
ЩІЧКА
Тлумачення слова