ЩЕТИНИТИСЯ, иться, недок., рідко. Здійматися догори, ставати дибом, настовбурчуватися (про шерсть, волосся). Гестапівець відкопилює губи, вусики щетиняться і підпирають ніс: — А де ви навчилися нашої мови? (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 119);
// перен. Стояти, стирчати, як щетина. Тепер не тільки в колгоспі «Дніпро», а й по всьому Черкаському району — з легкої руки Клименка — щетиниться, бронзовіє, бринить могутнім важким колоссям безоста (Літературна Україна, 12.VII 1966, 1).
ЩЕТИНИТИСЯ
Тлумачення слова