ЩЕТИ́ННИК, а, чол., заст. Скупник щетини. [Грицько:] Тут у містечку лавку маємо, а то — щетинників держимо, — щетину зносять… (Панас Мирний, V, 1955, 150); Коли б швидше ярмарок, — книжечки порозкладають щетинники, картинки… дивиться піду (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 187).
ЩЕТИННИК
Тлумачення слова