ЩЕТИ́НКА, и, жін.
1. збірн. Зменш.-пестл. до щетина. Він і штучні вуса Данилові поверх його власних кумедно прикарючив [приклеїв] із щетинки свинячої (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 204).
2. розм. Один короткий цупкий волосок;
// розм. Одна тварина, худобина. Пропало! Все добро пропало! Ані щетинки не осталось (Тарас Шевченко, II, 1963, 269).
3. тільки мн., бот. Цупкі волоски на стеблах, листі й плодах деяких рослин.
4. тільки мн., зоол. Рухомі вирости в комах, червів і т. ін. Внаслідок скорочення м’язів черв’як рухається. Рухові допомагають численні маленькі щетинки (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 20).