ЩЕРБА 1, и, жін., заст. Відвар з чого-небудь, рідкий суп. [Галя:] Будеш обідати? [Влас:] А що ж там є? [Галя:] Щерба з галушок. Галушок було мало, ми всі поїли. Влить щерби? (Марко Кропивницький, II, 1958, 319); Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? Щерба одна, засипана злегка пшоном та задобрена шматочком сала з цибулею — от і все (Панас Мирний, IV, 1955, 320);
// Юшка з риби. Весело снідать посідали, Мочили сухарі в воді, Поки Онисько-кашовар Щербу притирив ваганами, Варену густо з сазанами (Українські поети-романтики.., 1968, 572); Саламаха й тетеря були постійною їжею козаків, тільки по неділях та на свята кухар варив щербу із свіжої риби (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 227).
ЩЕРБА 2, и, жін., діал. Щербина. Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі, щоби за них міг держатися (Іван Франко, VIII, 1952, 226); На нього глянула з-поміж виноградників якась порожнява, якась щерба, що робила враження вибитого зуба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220).