ЩЕМЛЯЧИЙ

ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що щемливий. Щемлячий тусок погнав його в гори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 127); Нічна гроза завжди чомусь викликала в Наталки Григорівни солодкий, щемлячий спогад дитинства (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 97); Його серця знову торкнився щемлячий біль (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 117).