ЩЕДРІ́ВНИК, а, чол. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка, — схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 6); * У порівняннях. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Нечуй-Левицький, I, 1956, 609).
ЩЕДРІВНИК
Тлумачення слова