ЩЕ́БІТ, бету, чол.. діал. Щебет. Минулись стрічі вечорові. Минувся щебіт солов’їв. Твій слід, загублений в діброві, Вже першим проліском зацвів (Михайло Стельмах, V, 1963, 283); * Образно. Слухаю щебіт я ночі короткої. В снах солов’їних заснули сади (Андрій Малишко, Запов джерело, 1959, 49).
ЩЕБІТ
Тлумачення слова