ЩЕБЕТУ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до щебетун. Зацвіла на городі пишна рожа, жовті гвоздики.., і тільки одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок [голівок] невгамовних щебетунчиків (Любов Яновська, I, 1959, 53); Недавнечко ж, здається, приводили за руки своїх щебетушок і щебетунчиків до першого класу, а вже, гляди, і десять літ минуло (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 32).
ЩЕБЕТУНЧИК
Тлумачення слова