ШАЙКА 1, и, жін., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. «От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!» — подумав [Іван]. Та не встиг се подумати, коли втім нараз по обох боках дороги з-поміж гущавини вискочила ціла шайка якихось обшарпаних волоцюг (Іван Франко, III, 1950, 150); Батько доводив, що половина гімназистів може спокійно йти в шайку Соловйова — вони шибеники і анархісти (Юрій Смолич, II, 1958, 82);
// зневажл. Компанія людей, об’єднаних спільними інтересами, спільними ознаками. — Обзавівся [Романик].. лейб-гвардією — шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором.. змушує.. визнавати його за політичну фігуру (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 462).
ШАЙКА 2, и, жін., діал. Шалька (див. шалька 1 1). Коромисло з шматками полотна крутнулось на її широких плечах, неначе почеплені на бантині терези з двома шайками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 214).