ШАВКОТІ́ТИ, очу, отиш, недок., розм. Підсил. до шавкати. — А хто ж буде від нас [виступати]? — поцікавилась вона. — Збирався Сергієнко вакулівський, та застудився, зовсім захрип, тільки шавкотить (Олесь Гончар, II, 1959, 187); Чутно, як шавкотять чув’яки по засміченому дріб’язком бетону (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 242); В хлівці тихо шавкотіли качки (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 279).
ШАВКОТІТИ
Тлумачення слова