ШАРУДІННЯ

ШАРУДІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням шарудіти і звуки, утворювані цією дією. Шарудіння коло дверей, голос (Степан Васильченко, II, 1959, 61); Напружено, вся здригаючись від найменшого шарудіння, сиділа і чекала [Ольга] кінця ночі… (Іван Микитенко, II, 1957, 300); Дрібне вугілля сипалось з шелестом і шарудінням, як хвиля сухого листу під ногою (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 124); Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 341); Петрусь прислухався, але йому заважало шарудіння житніх колосків (Юрій Яновський, I, 1954, 103); О, моря гул! О, моря гул… І шарудіння хвиль на пляжі… (Володимир Сосюра, I, 1957, 71).