ШАРПА́К, а, чол., зневажл. Убого одягнена людина; обідранець, голодранець. Отак і виріс сиротою, У наймах. Сказано, шарпак, То й одружився собі так: Узяв хорошу та убогу (Тарас Шевченко, II, 1963, 126); Йшли арештанти невлад, човгаючи шкарбанами, ляпаючи босими ногами, зимно кутаючи плечі в лахміття — чвалав гурт жалюгідних шарпаків (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 153); — Ніхто тебе зганять з твого шматка не збирається, а навпаки — прирізать іще хочемо. Щоб ти не ходив отаким шарпаком, а став на ноги (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 109).
ШАРПАК
Тлумачення слова