ШАРОВАРИ

ШАРОВА́РИ, ар і арів, мн. Широкі штани особливого крою, які перев. заправляють у халяви. Ви, дівчата, молодиці, скиньтеся по грошу, Купіть мені шаровари, най дрантя не ношу (Коломийки, 1969, 117); Віталій Стратонович виходить із світлиці, через якийсь час повертається переодягнений, в шовковій сорочці та синіх китайкових шароварах, що до половини закривають халяви лискучих гостроносих чобіт (Михайло Стельмах, I, 1962, 81); Вершники були в коротких жупанчиках, широких шароварах, а на головах мали шапки з малиновим верхом і султаном попереду (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);
//  Штани такого крою, зібрані біля кісточок унизу, які є частиною національного одягу деяких народів. Емене скинула з ніг капці, затиснула поміж коліна червоні шаровари й почала мити ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); Якось уранці Сафар приніс Насті саєтові шаровари (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 222);
//  Спортивні штани такого крою. Лише одне якесь кволе дівча, схоже на лижницю в своїх шароварах, зупинилося на Хомин оклик (Олесь Гончар, I, 1954, 347); Розпустивши свої шаровари, Увіходить Омелько-турист (Степан Олійник, Вибр., 1959, 362).