ШАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до шарувати2. Стіни знадвору не шаровані й не білені (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Агроном повернувся й пішов по шарованому полю буряків (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 93);
// шаровано, безос. присудк. сл. І сапано, й шаровано Мільйони цих рядків (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 35).
ШАРОВАНИЙ
Тлумачення слова