ШАРНУТИ 1, ну, неш, док., розм.
1. Те саме, що тернути 1. Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (Степан Васильченко, I, 1959, 220); Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 129).
2. Кинутися кудись, шукаючи. Шарнули [німці] по закутках, один на горище побрався, другий — у льох, Там і запопали старого (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 81).
ШАРНУТИ 2, ну, неш, док., діал. Ударити. Не одного шарнув [Неважук] у лице (Лесь Мартович, Тв., 1954, 421);
// Стати сильнішим (про мороз). Ану, як нема снігу, а добрий мороз шарне (Лесь Мартович, Тв., 1954, 75).
ШАРНУТИ 3, ну, неш, док., чим, по чому і без додатка, заст. Те саме, що шаркнути. Входить він до хати, шарнув ногою, як умів, і щиро поцілував панну Марію в руку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 82).