ШАРМА́НЩИК, а, чол.
1. Той, хто грає на шарманці; мандрівний музика з шарманкою. Багато, багато пісень знала Маринка. Вона чула їх змалку від своєї матері, вона переймала їх від мандрівних шарманщиків, вона ловила їх всюди (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 251).
2. перен., зневажл. Той, хто багато, надокучливо говорить чи грає.