ШАРХ

ШАРХ, ШАРХ-ШАРХ, виг. Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін. Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх… (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 29); — Виклепав [Оверко] косу, помантачив.. І поніс, брате, наскрізь через усі гони — шарх! шарх!.. (Андрій Головко, I, 1957, 226).