ШАРІТИСЯ

ШАРІТИСЯ, іюся, ієшся, недок. Те саме, що шаріти1. Лукія почуває, як буйна гаряча хвиля обдає її. Ні з сього ні з того вона навіть шаріється перед бабою, почуває на щоках цей пал розшарілості і від цього зовсім ніяковіє (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 93); Кров на шатах препишних шаріється, оксамит і парчу залива (Леся Українка, I, 1951, 226); Обличчя в нього було бліде й нездорове. Тільки невеличкі рум’янці ледве шарілися на вилицях (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 219).