ШАРАБА́Н, а, чол.
1. Старовинний чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями.
2. Легкий однокінний двоколісний візок; кабріолет. Скрізь стояли нетичанки [натачанки], шарабани, дуже чудні, схожі на коліщата скрині (Нечуй-Левицький, I, 1956, 143); На високому старезному шарабані їдуть двоє. Немолода жінка поганяє сіру худу шкапину та все на шлях поглядає, де краще їхати. Поруч з нею — юнак у гуцульському киптарі [кептарі] (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 179); Поміж липами з’являються перші вершники, високі шарабани і скрипучі селянські вози, на яких лежать поранені (Михайло Стельмах, II, 1962, 247).
3. розм. Те саме, що віз1 1.