ШАПАРЮВА́ТИ, юю, юєш, недок., діал.
1. Бути шапарем; виконувати обов’язки шапаря.
2. Господарювати. До ранкового чаю мати ставить на стіл тарілку з уламком свіжого, налитого медом щільника.. Вона аж відмолоділа з його приїздом, шапарює, не знає втоми (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 197).