ШАПА́Р, я, чол., заст., діал.
1. Те саме, що шафар. Він був тут [у тюрмі] за шапаря. Цю «посаду» посідав уже кілька місяців, і всі були задоволені його розподілом сніданків та вечер (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 134).
2. Шапкар. Ей, миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться, сходіться ради послухати, табаки понюхати! (Номис, 1864, № 6126).