ШАНУВАЛЬНИК

ШАНУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь. Полум’яними шанувальниками Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І. Ю. Рєпін, П. І. Чайковський (Максим Рильський, III, 1956, 347); Громадська панахида й прощання з Кобзарем зібрали величезні маси людей — його однодумців, шанувальників, тих, в ім’я яких він жив, боровся, згорів (Слово про Кобзаря, 1961, 159); Коли в 90-х рр. М. Лисенко задумав видати збірник народних пісень і з цією метою звернувся за сприянням до редакцій газет, знайомих, до всіх шанувальників народної словесності, Яворницький відгукнувся на цей захід одним із перших (Народна творчість та етнографія, 6, 1965, 43).