ШАНТРАПА́, и, зневажл.
1. чол. і жін. Пуста, нікчемна людина. — Газетяр може собі бути тричі бездарним, і все-таки його називатимуть «чесним трудівником преси», а не «шантрапою» (Леся Українка, III, 1952, 701).
2. жін., збірн. Пусті, нікчемні люди. Зала знову охнула. Міністри переглянулися. Чиновницька молода шантрапа верескливо, з викликом зареготала й демонстративно заплескала в долоні (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 581).