ШАНОВАНИЙ

ШАНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до шанувати. Вельмишановний Добродію, Панасе Яковичу! ..Ви,.. найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 195); Хто б міг подумати, що цей шанований гімназичною адміністрацією професор, веселий балакун і пияк, має якісь таємні зв’язки з бориславськими ріпниками (Петро Колесник, Терен.., 1959, 69); У будинку жерця знайдено рештки архітектурного оформлення, глиняні й мармурові скульптури шанованих в Ольвії богів та богинь (Наука і життя, 12, 1965, 9).