ШАНОБЛИВО

ШАНОБЛИВО. Присл. до шанобливий. Вона завжди уважно й навіть шанобливо слухала Батуру — ..він так красиво говорить… (Семен Журахович, Опов., 1956, 112); Незважаючи на свою норовисту вдачу, Варя ставилась до свого бригадира чемно і навіть шанобливо (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 52); Всі запорожці скинули шапки і шанобливо схилили голови (Олександр Довженко, I, 1958, 238); На порозі з’явився старий челядник. Впізнавши пана Бжеського, він шанобливо вклонився і допоміг йому злізти з коня (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7); Раз чи два Гоголь кидав здивований погляд на слухачів.. і зустрічався очима з Дюром, який дивився на нього нібито шанобливо, але разом з тим і образливо (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 568).