ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до шанобливий. Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 478); Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (Олесь Гончар, III, 1959, 190); Незаможні селяни щиро вважали агітмайстерню своєю, любили і всіляко виказували свою шанобливість (Народна творчість та етнографія, 4, 1966, 53).
ШАНОБЛИВІСТЬ
Тлумачення слова