ШАНДА́Л, а, чол., заст. Свічник. У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 37); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 260); Мерехтливе світло лампадки й кількох свічок у начищених мосянжевих [мусянжевих] шандалах м’яко освітлювали хату, по-святковому оздоблену (Спиридон Добровольський, Очак. размир, 1965, 184).
ШАНДАЛ
Тлумачення слова