ШАМКАТИ 1, аю, аєш, недок., розм.
1. Говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи. — І чого жахаються, дурні? — шамкає він беззубим ротом. — Діда Хо, що світ прозвав страхом? А дід цілком і не страшний… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Вибираючи коноплі, бабуся шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху (Степан Васильченко, II, 1959, 360); Надійка так і не могла добрати, що говорить до неї, шамкаючи, Тимофій Гаврилович (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 127); * Образно. Здавалося, отак сидів би день, місяць, не пив, не їв, аби тільки гупав бубон, шамкала стара катеринка і лився в груди прозорий, холодний струмінь весни (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 8).
2. рідко. Утворювати шарудливі, шелесткі звуки; шелестіти.
ШАМКАТИ 2, аю, аєш, недок., діал. Ходити або робити щось швидко, поспіхом.